Спори про глобалізацію: життя держав змінює курс

Суперечки про глобалізацію: життя держав змінює курс. Мабуть час змін таки настав. Принаймні чітко окреслилися два табори: ті, хто не згоден із заходом епохи глобалізації і ті, хто чекає на новий світоустрій. Проте події розгортаються по-своєму, зокрема, за мало передбачуваним сценарієм.

За оцінками деяких експертів, занепад епохи глобалізації почався одразу після кризи 2008–2009 років. Причому насамперед це позначилося на економіці. До того ж, свій відбиток наклали події останніх років. А саме, Brexit, що виникла між США та Китаєм торговельна війна, феномен коронавірусу, війна в Україні, що спричинила західні санкції проти Росії.

Світ стоїть перед вибором, але яким поки що неясно. Прихильники глобалізації як основний аргумент наводять дані про зростання світового ВВП принаймні до 2020 року. Що перевищує рівень трійки десятиліть раніше. Рівень зростання простежується також на тлі спаду торгівлі в Китаї та в країнах, що розвиваються.

Це стосується зокрема загальносвітових обсягів торгівлі до початку 2022 року. Іншим критерієм були обрані іноземні інвестиції, які також прийшли до норми майже відразу після пандемії. Ролі розподілилися так: Китай у лідерах, потім Америка та Англія.

Можна розглянути життєздатність глобалізації із соціальної та культурної точки зору. І тоді події останніх двох років підтвердять той факт, що соціальна інтеграція виявилася напрочуд стійкою. Залишається додати до цього зростання економічної інтеграції у Східній Азії та Африці.

Проте чаша терезів прихильників деглобалізації таки переважує.

Спори про глобалізацію: життя держав змінює курс на розпад

То що ж призвело до епохи глобалізації, яка виникла відразу після Другої світової війни, до логічного кінця?

Незаперечні факти

• Неприйнятного рівня нерівність.
• Затягування воєнних дій в Україні.
• Порушення торговельних зв’язків.
• Зрив колишніх та пошук нових ланцюжків поставок, що спричинили інфляцію.
• Втрата колишніх економічних позицій транснаціональними корпораціями.
• Переорієнтування більшості країн на внутрішню політику та безпеку.
• Нестабільність міжнародної обстановки та недовіра країн одна до одної.

І все-таки поки що світова економіка надто взаємозалежна. Що дозволяє сподіватись не на один, а на кілька сценаріїв розвитку подальших подій.

Спори про глобалізацію: постглобальний світ

Найімовірніше відбудеться зміна пріоритетів. Замість простих і недорогих товарів з’являться надійні, розраховані не так на разове, але в довгострокове використання. Як зазначає Financial Times, швидше за все буде підвищено конкурентоспроможність на внутрішньому виробництві.

При цьому підвищиться безпека імпортерів. До того ж збільшиться кількість робочих місць на внутрішньому ринку. Рівень цін, напевно, зросте, але зростуть і інвестиційні можливості.

За твердженням The New York Times, не зовсім однозначним буде майбутнє чистої енергетики. Явно простежуватиметься тенденція країн до енергетичної незалежності. А це означає, що перехід на відновлювані джерела стане більш проблематичним.

У свою чергу зовнішньоекономічні бар’єри створять проблеми із постачанням сировини. Для нових технологій будуть потрібні нові матеріали, чиї родовища на Землі дуже обмежені. І як зворотний ефект деглобалізації може стати економічна роз’єднаність.

Один із прогнозів Financial Times — це створення дружніх блоків. Причому застава взаємної довіри стане запорукою економічного співробітництва.

У результаті відхід від глобалізації обернеться багатим країнам економічними втратами. У той час як для країн, що розвиваються, вихід на міжнародний рівень стане одним із способів боротьби з бідністю. Зрештою, великим державам доведеться визнати багатополярність світу.