Наразі країна розплачується кризою.
Німеччина не слухала США в питаннях енергетичної безпеки. Такої думки прийшов німецький економіст Крістоф М. Шмідт.
Йдеться, звичайно ж, про залежність країни від російського газу. Частково замінити втрачений імпорт російського палива постачаннями з інших країн мало. Скоротити внутрішнє споживання газу також не має бути головною метою, вважає Шмідт. Головне — відповісти на запитання: «Чи готові ми ризикнути індустріальною силою заради екології?».
Німеччина даремно не слухала США щодо Росії
Альтернативи повинні були працювати не теоретично, а на практиці, і вже зараз. У цьому сенсі цікаво трохи глянути назад. Економістам уже понад десять років тому вкрай не подобалася залежність країни від Росії щодо газу. І що Німеччина робила? Купувала ще більше газу.
Будівництво Росією трубопроводів всіляко заохочували. Ще б пак, адже це джерело дешевих вуглеводнів! США від початку критикували «Північні потоки», але німці не слухали, вважаючи це «втручанням у інтереси». Коли Газпром почав купувати інфраструктуру в Німеччині, «тривожні дзвіночки» теж не продзвеніли.
Сьогодні очевидно, що безпека постачання робить необхідним диверсифікацію джерел постачання. Не треба було покладатися на надійність Росії відповідно до девізу «зміни через зближення». Девіз мав звучати інакше: «Сподівайся на краще, готуйся до гіршого».
Німеччина даремно не слухала США: прихований конфлікт
Крім того, достаток допоміг погасити важливий конфлікт, який слід вирішити. Мова про «зелену економіку». Явна відмова від деіндустріалізації та одночасна відмова від вугілля та атомної енергетики — величезний ризик. Влада пішла на нього, тільки тому, що думала, що під рукою завжди буде надійне джерело газу. Джерело виявилося ще якимось ненадійним.
Тепер реальність постукала у двері: замінити російський газ іншим, наприклад, зрідженим нафтовим газом, нині можна лише умовно. Тим більше, що інфраструктури для його прийому та передачі ще недостатньо.
При цьому перехід на вугілля та нафту був би нешкідливим для захисту клімату. Принаймні у короткостроковій перспективі. Тепер громадянам доведеться піти на скорочення попиту. А це загрожує втратами у добробуті.
.
