Тоді як більшість країни має бути забезпечена мережею трубопроводів протяжністю 5 100 км, Півдні виникає подвійний дефіцит поставок.
Південь Німеччини стикається з водневим дефіцитом
Підготовка німецької промисловості до водневої економіки набирає обертів, йдеться у дослідженні консультантів із стратегії PwC Strategy&. “Проте півдні республіки загрожує дефіцит пропозиції”, – попереджають експерти з енергетики в Мюнхені.
Очікується, що у 2030 році 80 відсотків попиту на водень припадатиме на сталеливарну промисловість, напівпровідниковий сектор, нафтопереробні заводи, а також хімічну, керамічну та скляну промисловість. «Найбільшим споживачем, як очікується, буде Рейнсько-Рурська область з її сталеливарною та хімічною промисловістю», – йдеться у дослідженні. Окрім того, за оцінками консультантів, Саар, баварський Верхній Пфальц, трикутник Франкфурт-Штутгарт-Вюрцбург, вісь Бремен-Гамбург та регіон Берлін-Лейпциг-Магдебург будуть одними з основних водневих центрів. У машинобудуванні та харчовій промисловості водень є нішевою темою, але сталеливарні заводи «вже давно експериментують із пілотними установками для виробництва сталі без копалин на основі зеленого водню». Заводи з виробництва напівпровідників планують створення власних електролізних потужностей.
У той час як більша частина країни має бути забезпечена мережею трубопроводів протяжністю 5 100 км, на півдні виникає подвійний дефіцит поставок: «При нинішньому стані справ, наприклад, для осі Фрайбург-Мюнхен не гарантовано достатнє підключення до європейської водневої мережі до 2030 року, та у регіоні не буде достатньої кількості фотоелектричних чи вітряних електростанцій для виробництва зеленого водню на місці. Аналогічно, немає достатнього підключення до ліній електропередач, щоб забезпечити себе «зеленою» електроенергією з півночі», – пишуть консультанти зі стратегії.
У Німеччині діють, будуються чи плануються водневі проекти потужністю п’ять гігават. Співавтор дослідження Дірк Німайєр сказав, що значний імпорт водню до Німеччини не очікується до 2035 року.
