Через рік після руйнівних повеней Британська Колумбія знову стикається із природним катаклізмом.
Майже рік тому повені затопили південно-західну частину Британської Колумбії. Грязьові зсуви зруйнували ділянки шосе, а річки змили будинки та мости. Зараз же постала протилежна проблема: сильна посуха мучить Західну Канаду. Місяці без опадів почали позначатися на тому, що колись називали “мокрим узбережжям” країни.
Наслідки тривалої посухи підтверджують багато випадків. Наприклад, нещодавно в мережі були опубліковані кадри, на яких видно, як близько 65 000 мертвих лососів засмічують висохлий струмок. Крім цього, в країні палає понад 200 лісових пожеж. А за останні тижні було поставлено десятки температурних рекордів.
Вісім населених пунктів досягли п’ятого рівня посухи. У цих умовах влада провінції попереджає, що тепер дуже очікувано «негативний вплив на соціально-економічні чи екосистемні фактори».
У понеділок у Саншайн-Кост, розташованому менш ніж за 100 км на північ від Ванкувера, було оголошено надзвичайний стан, оскільки запаси води скоротилися до небезпечно низького рівня.
Подібні проблеми спостерігаються і в інших регіонах. За звичайний чотиримісячний період із липня по жовтень у столиці Британської Колумбії, Вікторії, зазвичай випадає близько 100 мм опадів. Але цього року з липня випало лише 2 мм. У Долині Фрейзер цей показник становив лише 10 мм — набагато менше середнього показника 220 мм.
Сильна посуха мучить Західну Канаду: причини
«Фактори, що викликають конкретну посуху, випадково повторюються в часі. Ми просто не можемо звинувачувати у нинішній посусі лише відсутність дощів протягом останніх кількох місяців», — сказав Юнес Аліла, експерт з лісової гідрології та професор Університету Британської Колумбії. — Це було б великою помилкою.
За словами Алілі, найбільшим джерелом води для поповнення струмків, річок та озер регіону є не опади, а сніговий покрив у горах. Він поступово накопичується протягом сезону. І, коли зрештою тане, забезпечує постійне поповнення запасів води у підземних водоносних горизонтах та водосховищах.
У листопаді над південно-західною частиною Британської Колумбії пройшли атмосферні річки. Так звані довгі, вузькі смуги водяної пари в атмосфері, що тягнуться від тропіків до високих широт. Вони обрушили нехарактерно велику кількість опадів на високогірні райони. І цим знищили частину снігового покриву.
“Десять місяців тому, коли ми втратили від 30 до 40 см снігу за 48 годин, це, ймовірно, посилило наслідки посухи, яку ми спостерігаємо зараз”, – сказав він. Таким чином, поповнення ґрунтових вод було набагато менше, ніж це необхідно.
Експерти попереджають, що тривалість та розміри атмосферних рік можуть бути пов’язані зі зміною клімату. Очікується, що найближчими роками їх тривалість збільшиться.
Антропогенні фактори
Аліла також вказав на низку інших факторів, які часто є результатом дій людини. Вони, мабуть, посилили наслідки нинішньої посухи. Одним із найсерйозніших винуватців, які різко змінили природні ландшафти провінції, є великомасштабна вирубка лісів.
Нові ліси, висаджені замість вирубаних, споживають набагато більше ґрунтових вод, ніж масиви старих дерев. На узбережжі, де посуха сильніша, проблема посилюється: молоді хвойні ліси споживають воду набагато активніше, ніж адаптовані до нестачі води побратими у внутрішніх районах провінції.
Навіть створення лісовозних доріг надає глибокий вплив на поповнення запасів ґрунтових вод. Воно відводить опади від ґрунту та спрямовує їх у канави, які допомагають осушити дороги. Ці канави з’єднані із мережею водопропускних труб під дорогами. І в результаті вода йде в океан, а не вбирається в землю. Хоча таке підживлення особливо корисне наприкінці літа і на початку осені, коли випадає найменше опадів.
«Ми підійшли до точки неповернення у цій провінції через величезну кількість суцільних рубок, які проводилися протягом останніх 20 років. Збитків вже завдано», – сказав Аліла. — «Найменше, що ми можемо зробити, це визнати складність процесів і те, як землекористування може посилити наслідки зміни клімату».
Експерти також попереджають, що культура надмірного споживання та віра багатьох жителів у безмежність водних ресурсів Канади становлять небезпеку для майбутнього.
.
