Батьки переживають про те, що їхня дитина фізично не зможе протистояти людині, яка становить загрозу. Як навчити дитину давати відсіч, розповідає тренер із дитячої безпеки Дінара Аманжолова.
КЛЮЧОВІ МОМЕНТИ
Цей текст створений автоматично за допомогою ІІ і не проходив перевірку редактора, тому може містити фактологічні чи граматичні помилки. Подробиці у публікації
- Самооборона для дітей заснована не на фізичній силі, а на навичках швидкого реагування у небезпечних ситуаціях, включаючи гучний крик та швидкий біг.
- Діти повинні знати вразливі місця на тілі людини (очі, ніс, горло, коліна, пальці ніг, пах) та вміти використовувати їх для самозахисту.
- За словами тренера з дитячої безпеки Дінари Аманжолової, важливо навчити дітей давати емоційну та фізичну відсіч, а також регулярно відпрацьовувати навички самозахисту в ігровій формі.
На самому початку хочу наголосити, що самооборона — це не про фізичну силу, а насамперед про навички швидкого реагування на небезпечні ситуації. Уявімо, що на дитину хтось напав. Зловмисник, звичайно ж, не готовий до того, що дитина буде кликати на допомогу чи чинити опір. Така поведінка буде несподіваною. Кому потрібно боротися з дитиною, яка має ці навички? А ці навички прості, але дуже ефективні.
Крик та біг можуть врятувати життя
Важливо донести до кожної дитини, що її зброя — це сильний крик і швидкі ноги. Забороняючи дітям кричати та бігати, ми їх обмежуємо у навичках та звичках, які колись зможуть виручити у небезпечній ситуації, адже, щоб покликати на допомогу, необхідно кричати та тікати. Кричати і бігати – це частина звичайних ігор, які в потрібний момент можуть стати для дитини рятівним умінням.
Ключ до дитячої самооборони – не кількість сили, а точність та правильне використання навичок. Свою справу зробить і емоційна відсіч. Дитина може дати зрозуміти, що з нею так не можна використовувати жести «стоп» і «не підходьте». І повторюся: крик – одна з головних зброї в момент, коли дитині загрожує небезпека.
Дитина повинна знати вразливі місця на тілі людини
Якщо дитина все ж таки потрапила до рук небезпечної людини, звичайно ж, вона повинна знати про вразливі місця на тілі нападника. Натискання на болючі точки допоможе послабити хватку, тимчасово дезорієнтувати зловмисника і втекти.
Діти, та й їхні батьки думають, що без спеціальної підготовки чи спортивного досвіду вони не зможуть себе захистити. Але реальність така, що навіть мінімальні знання про больові точки та впевненість у своїх діях можуть відіграти вирішальну роль в екстреній ситуації. Крім того, знання про те, куди завдати удару або натиснути, може дозволити дитині взяти контроль над ситуацією, навіть якщо нападник фізично набагато сильніший.
Розберемо, як можна захиститися, навіть не маючи досвіду у бойових мистецтвах. Удари дитини великої шкоди не завдадуть, але дадуть можливість втекти. Основні болючі точки, про які дитина повинна знати:
- Очі. Удари пальчиками або натискання на очі викликають гострий біль і можуть тимчасово засліпити нападаючого. На тренінгах я навчаю дітей робити для цього «дзьоб» пальцями.
- Ніс – одна з найчутливіших ділянок на обличчі. Удар кулачками в ніс викличе біль та дезорієнтацію нападаючого.
- Горло. Натискання в ділянку кадика може тимчасово перекрити дихання нападаючому і дасть час, щоб втекти.
- Коліна та гомілка. Удар однієї з цих частин тіла дуже ефективний при самозахисті.
- Пальці ніг. Особливо ефективний цей прийом у разі, якщо дитину схопили ззаду. Він може тупцювати або стрибнути на пальці ніг нападаючого.
- Пах. Тут навіть дітям нічого не треба пояснювати, всі чудово знають як це боляче.
Увага! Зазначені прийоми мають лише ознайомлювальний характері і є пропагандою насильства. Не слід вдаватися до описаних методів або вчити дітей застосовувати їх без необхідності та за відсутності реальної загрози.
Я завжди говорю дітям про те, що небезпечним незнайомцям потрібні спокійні та тихі діти, які соромиться відмовити, крикнути, попросити про допомогу. З такими дітьми легко вони не створять проблем. Схопити і потягнути кудись дитину, яка чинить опір, кричить, намагається битися і кличе на допомогу, дуже складно.
Дитина може дати відсіч як фізично, і емоційно. Головне не розгубитись. А щоб цього не сталося, потрібно напрацьовувати навички самозахисту. Ви можете робити це вдома, граючи в безпечній для дитини ситуації, коли вона має час подумати і оцінити ситуацію. Розігруйте з вашою дитиною різні ситуації, і згодом вона запам'ятає алгоритм дій і зможе зорієнтуватися, впевнено діятиме у небезпечній ситуації.
