У цьому контексті постійно говорять про «китайську пастку», про шантаж Німеччини та про руйнівні наслідки, які раптова ізоляція може мати для економіки. Але варто придивитися уважніше.
Що змінюється у відносинах із Китаєм
Довгий час Китай розглядався німецькою економікою насамперед як прибутковий ринок зростання та двигун інновацій. Але не лише після вторгнення Росії в Україну та загрозливих жестів Китаю щодо Тайваню щось кардинально змінилося у відносинах із Народною Республікою, як зазначає Юрген Маттес. Надії на демократизацію, пов’язані, наприклад, із прийняттям Китаю до Світової організації торгівлі, для Заходу не виправдалися. “Китай стає все більш автократичним при Сі Цзіньпіні”.
Крім того, Народна Республіка в минулому масово витісняла інших експортерів на світовому ринку та грала за несправедливими правилами. Олександр Сандкамп із Кільського інституту світової економіки (IfW) дотримується аналогічної думки. У минулому Китай уже інвестував, наприклад, Німеччину. “Але у зв’язку з розвитком подій, природно, на нього дивляться критичніше”.
Як насправді виглядають залежності
Імпорт
Такі експерти, як Сандкамп, вбачають найбільшу вразливість Німеччини в імпорті. Будь то сировина для мобільних телефонів чи сонячних батарей, хімічна продукція чи деякі продукти харчування – для деяких товарів імпорт із Китаю явно домінує. Наприклад, ноутбуки на 80 відсотків поставляються з Народної Республіки, а рідкісноземельні метали та сировина, такі як скандій або сурма, які класифікуються ЄС як критично важливі, становлять 85 відсотків, як показало недавнє дослідження IfW. Проте, крім цих окремих груп товарів, залежність від імпорту нижче, ніж передбачає класична торгова статистика.
«Основне питання полягає в тому, де ми справді можемо не замінювати Китай у короткостроковій перспективі, а де це досі не було зроблено, тому що наразі це здається надто дорогим?», – каже Маттес. Але навіть якщо окремі продукти можна буде постачати до інших місць – якщо весь західний світ, окрім Німеччини, раптом перестане торгувати з Китаєм, на світових ринках знову виникнуть вузькі місця, попереджає Сандкамп. “Тоді виникне конкуренція”. І якщо Німеччина відокремлюватиме себе і в майбутньому імпортуватиме, наприклад, акумулятори з Індії, які, у свою чергу, виготовляються з китайської сировини, питання в тому, якою мірою залежність буде дійсно знижена.
Експорт
Щодо експорту, то починаючи з 2020 року Китай втрачає своє значення для німецьких компаній. 2022 року Народна Республіка опустилася з другого на четверте місце серед найважливіших країн-споживачів, згідно з даними Федерального статистичного управління. «В останні роки ситуація із залежністю від експорту заспокоїлася, – каже Сандкамп. Але ще належить з’ясувати, чи це загальний розворот тенденції, чи це пов’язано з жорсткими обмеженнями на постачання кухонної продукції та економічними труднощами в Народній Республіці».
За такої статистики завжди слід пам’ятати, що Німеччина торгує з ЄС загалом набагато більше, ніж із Китаєм, продовжує він. Тим не менш, очевидно, що китайський ринок має величезне значення для багатьох німецьких компаній, як як ринок збуту, так і як ринок зростання, підкреслює Єнс Хільдебрандт, член виконавчої ради Німецької торгової палати (AHK) в Пекіні. Це особливо актуально для німецьких автовиробників та виробників хімічної продукції.
Технології
«Що часто не береться до уваги, так це роль Китаю як двигуна інновацій. Тут німецькі компанії розробляють та тестують новітні технології для світового ринку, – продовжує Хільдебрандт. Тому відмова від участі означатиме відставання в інноваціях». Німецькі автовиробники вже стурбовані тим, як китайські виробники погрожують відтягнути ринок електромобілів. Темпи розвитку у Китаї стрімкі, причому у галузі електронної мобільності, а й у області автономного водіння.
Які наслідки матиме розв’язка
Від’єднання» – це абсолютно «найгірший сценарій» для німецьких компаній у Китаї, каже Хільдебрандт. Через тісну інтеграцію німецьких компаній у китайські ланцюжки поставок, економічний поділ матиме негативні наслідки для всієї німецької економіки. “З економічної точки зору, розв’язка супроводжуватиметься значними втратами у добробуті”, – попереджає він.
Економіст IfW Сандкамп оцінює ситуацію дещо менш радикально: «Ми одного разу змоделювали цю ситуацію і дійшли висновку, що, на перший погляд, у довгостроковій перспективі такий поділ буде не таким дорогим». У довгостроковій перспективі Німеччина втратить близько одного відсотка свого економічного виробництва – це майже на 40 мільярдів євро менше щороку.
У короткостроковій та середньостроковій перспективі все було б набагато складніше: виникли б вузькі місця, окремі компанії напевно збанкрутували б, а відсутність доступності окремих видів первинної продукції значно затримала б енергетичний перехід або, наприклад, електрифікацію автомобільної промисловості. Крім того, у цих розрахунках не враховуються інвестиційні потоки.
Як компанії позиціонують себе нині
Поки що не видно особливих ознак того, що компанії відвернулися від Китаю. Bosch, Schäffler та BASF нещодавно оголосили про розширення своєї присутності у цій країні. Автовиробники також продовжують фокусуватися на бізнесі у Китаї та на тому, щоб встигнути за розвитком технологій. Проте останнім часом вражаючим було те, що компанії майже завжди також наголошували, в які регіони світу вони інвестують крім Китаю.
«Я не вважаю проблематичним той факт, що інвестиції, як і раніше, здійснюються в Китаї», – каже Сандкамп. Якщо в якийсь момент справді відбудеться утворення нового блоку з високими тарифами, така стратегія навіть матиме велике значення з погляду компаній – вони продовжуватимуть виробляти в Китаї для Китаю. У той же час, однак, необхідно активізувати відносини з іншими країнами.
Наскільки Китай залежить від Німеччини
У всіх дискусіях щодо залежності від Китаю часто ігнорується питання: Як насправді справи з точністю до навпаки? Маттес каже, що близько восьми відсотків робочих місць у Китаї залежить від експорту на Захід. А щодо імпорту, то, за його розрахунками, майже всі літаки, автомобілі чи ліки надходять із Заходу.
Захід також має високу частку імпорту деяких продуктів. Залежність Китаю від західних напівпровідників і машин вважає критичною. Якби справді стався конфлікт із Тайванем, були б можливості для санкцій.
