На початку 2026 року у США зафіксували досить суперечливу картину у сфері імміграційного контролю. З одного боку, затримань побільшало, але з іншого — помітно зниження кількості депортацій.
За даними федеральних служб, лише у Нью-Йорку агенти ICE за перші місяці 2026 року затримали понад 1200 осіб. Це приблизно втричі більше, ніж за такий самий період на рік раніше.
Але, незважаючи на те, що затримань стало набагато більше, лише близько 16% випадків закінчилися видворенням людей із країни. У числах це приблизно 195 осіб. А минулого року ситуація була зовсім іншою — тоді депортацією завершувалося близько 74% затримань, що відповідало приблизно 342 випадкам.
Експерти пояснюють це кількома чинниками. По-перше, змінилася тактика роботи. Дедалі частіше затримання відбуваються не точково, а в рамках масових рейдів — на робочих місцях, складах, будівництві та навіть під час перевірок на дорогах. Це збільшує кількість арештів, але не завжди означає, що кожне затримання обґрунтоване і закінчується депортацією.
По-друге, процес депортації сам собою став більш складним і повільним. Кожен випадок потребує перевірки документів, судових процедур та оцінки обставин. І якщо раніше система могла швидше «закривати» справи, то тепер багато затриманих залишаються у процесі розгляду довше.
Цікаво й те, що у ширшому порівнянні політичних періодів ситуація виглядає інакше. За аналітичними даними, за адміністрації Дональда Трампа загальний рівень депортацій був вищим — близько 65%. За адміністрації Джо Байдена цей показник становив приблизно 14%. Ці цифри часто використовують у політичних дискусіях, щоби показати різний підхід до імміграційної політики.
Але навіть на цьому фоні ситуація виглядає незвичайно. Тому що при зростанні арештів логічно очікувати зростання депортацій, проте статистика показує протилежне.
Ще один важливий показник – час, який люди проводять під вартою. У перші вісім тижнів 2026 року середній термін утримання під арештом скоротився приблизно до 8 днів. 2025 року цей показник становив близько 48 днів. Тобто людей стали або швидше відпускати, або швидше переводити в інші процедури, або закривати справи без тривалого утримання.
Фахівці пов'язують це із перевантаженням системи. Коли затримань стає надто багато, інфраструктура — від судів до центрів утримання — просто не встигає опрацьовувати всі справи в колишньому режимі. В результаті частина процесів прискорюється, а частина навпаки, «зависає».
У результаті система імміграційного контролю працює активніше, ніж раніше, але її результати стали менш передбачуваними. Десь процеси прискорилися, десь затяглися. Ситуація зараз схожа на роботу служби, яка різко збільшила темп, але не встигла перебудувати внутрішні механізми. Зрештою людей затримують частіше, а фінальні рішення — депортація чи інше завершення справи — відбуваються не так швидко і не так масово, як можна було б очікувати.
