Нове дослідження, опубліковане в Science Advances, показало, що відразу кілька великих міст США перебувають у зоні серйозного ризику повеней, і рахунок потенційних постраждалих на мільйони.
Головний “антилідер” списку – Нью-Йорк. Тут можливі наслідки повеней можуть торкнутися понад 4,7 мільйона людей. Причому майже 4,4 мільйона з них мешкають у районах, де ризик руйнувань вважається екстремальним.
Вчені з University of Alabama не просто взяли дані зі стелі. Вони проаналізували реальні шторми, які відбувалися з 2012 по 2017 рік вздовж Атлантичного узбережжя та Мексиканської затоки. А потім зіставили це з демографією, інфраструктурою та ще десятком факторів — лише близько 16 показників. Вийшла досить точна карта вразливості.
Чому саме Нью-Йорк опинився на першому місці? Вся справа у поєднанні факторів:
- географія: місто розташоване біля води;
- щільна забудова, асфальт, бетон та перевантажені системи водовідведення. Коли приходять сильні дощі чи штормові хвилі, вода просто не встигає йти;
- тропічні циклони.
Приблизно 15% території міста потрапляє до зони так званої «100-річної повені». Це не означає, що воно відбувається раз на сто років, швидше, це статистична ймовірність. І останніми роками такі події трапляються все частіше.
Але якщо дивитися не на кількість людей, а на частку населення в зоні ризику, то Нью-Йорк навіть поступається іншим американським містам. Абсолютний рекордсмен – Новий Орлеан, де під загрозою перебуває понад 98% мешканців. Майже все місто. Далі у списку йдуть Майамі (близько 84%), Норфолк (83%), а також Джексонвілл, Чарльстон, Мобіл та Х'юстон.
Окремо дослідники наголошують на соціальному факторі. Найбільше страждають уразливі групи: люди з низьким доходом, представники меншин, сім'ї з маленькими дітьми та літні. У них менше ресурсів для евакуації, відновлення та захисту, тому наслідки для них набагато важчі.
І, звісно, у цій історії не можна ігнорувати клімат. Видання Scientific American пише, що ситуація лише погіршуватиметься. Чим вище температура на планеті, тим більше води випаровується, а потім повертається у вигляді сильних злив та штормів. Підсумок — найчастіші та руйнівні повені.
Історія вже давала тривожні сигнали. Досить згадати урагани Катріна чи Сенді, коли збитки вимірювалися мільярдами доларів, а наслідки відчувалися роками.
Але не все так безнадійно. За словами вчених, ризики можна знизити за превентивними заходами. Наприклад, потрібно будувати греблі та захисні споруди, зберігати природні «буфери» на зразок боліт та естуаріїв (вони працюють як губка, вбираючи зайву воду), а також переглядати міську інфраструктуру. Навіть такі, здавалося б, дрібниці, як заміна звичайного асфальту на більш «дихаючі» покриття, можуть відіграти важливу роль.
Якщо міста не почнуть адаптуватись, то у майбутньому прогноз погоди може все частіше звучати як сценарій фільму-катастрофи. Тільки в американців вже не буде можливості переключити канал.
