У США обговорюють юридичне та політичне питання — чи можуть мігранти виходити на волю під заставу під час розгляду справ. Але наслідки цієї історії можуть серйозно перевантажити суди, які працюють на межі своїх можливостей. Йдеться про політику, пов'язану із утриманням під вартою без права на заставу.
За даними юристів та ЗМІ, лише з липня минулого року було подано понад 40 тисяч судових позовів, у яких заперечується ця практика. Нині ж ситуація може дійти до Верховного суду США.
Основою нового трактування закону стала ідея, що частина мігрантів, навіть якщо вони мешкають у США роками, юридично можуть розглядатися як «заявники на в'їзд». Саме цей статус, за новою інтерпретацією, автоматично передбачає обов'язкове утримання під вартою без права звільнення під заставу.
За оцінками, зміни можуть торкнутися приблизно 2 мільйонів мігрантів. Це ті, хто раніше міг розраховувати на слухання щодо застави, але тепер ризикують автоматично потрапляти під обов'язкове затримання.
Паралельно система утримання під вартою вже працює на межі. Число затриманих у центрах ICE за рік зросло майже вдвічі і досягло близько 75 тисяч людей у січні. І це не межа: відомство планує збільшити місткість до 92 300 місць, зокрема за рахунок великих нових центрів.
Цікаво, що ця ідея не виникла раптово. Її коріння — у практиці імміграційних судів міста Такома, де ще на початку десятиліття судді почали відмовляти у заставі частини затриманих. Довгий час це залишалося локальною та майже непомітною практикою. Про неї знали переважно імміграційні адвокати. Але пізніше адміністрація Трампа взяла це трактування та поширила на федеральний рівень.
В основі лежить закон 1996 року, згідно з яким «заявники на в'їзд» мають перебувати під вартою. Раніше це застосовувалося переважно до людей, які щойно перетнули кордон без документів. Але нова інтерпретація розширила це поняття — тепер туди можуть ставитись і ті, хто мешкає в країні вже багато років, якщо їхній в'їзд спочатку був нелегальним. І саме це стало точкою конфлікту між урядом та судами.
З липня минулого року політика утримання без застави спровокувала понад 40 тисяч судових позовів. Люди стверджують, що їх фактично позбавляють волі без індивідуального розгляду справи застави. Деякі федеральні судді справді стали вставати на бік затриманих — або їх звільняли, або направляли справи на перегляд. Але загальна тенденція залишається спірною та нестабільною.
Різні апеляційні суди США почали дійти протилежних висновків. Два суди підтримали позицію уряду, а один визнав практику незаконною. Саме через це розгляд справи у Верховному суді практично неминучий.
