Рідкісний вид скапаноринх із сімейства акул-будинкових (Mitsukurina owstoni або «акула-гоблін») був вперше зафіксований у природному середовищі проживання, повідомила команда вчених із США та Австралії в дослідженні, опублікованому в Journal of Fish Biology. Відео з одним із найдавніших глибоководних хижаків було зроблено у 2019 та 2024 році, і тепер їх вперше вдалося підтвердити за допомогою наукової методології, зазначили фахівці.
«Акул-гоблінів» іноді називають «живими копалинами», оскільки вони є єдиними представниками свого сімейства, що нині живуть, — роду акул, історія якого налічує майже 125 мільйонів років, зазначає EurekAlert.
«У минулому «акул-гоблінів» знімали на відео та описували лише після того, як їх виловлювали та піднімали на поверхню, де їх могли побачити дайвери та де вони невдовзі гинули», — уточнює науковий сервіс.
У новому дослідженні вчені зазначили, що підтверджені відео дозволяють говорити про те, що скапаноринхи поширені ширше, ніж передбачалося, і більш різноманітній глибині.
Запис «акули-гобліна» в природному середовищі вперше був зроблений у 2019 році за допомогою дистанційно керованого апарату поблизу острова Джарвіс — американської території в Тихому океані. Устаткування вдалося встановити на безіменну підводну гору з дослідницького судна EV Nautilus.
Коли фахівці вперше побачили акулу на глибині близько 0,75 милі (1,2 км), вони не знали, що це за тварина, розповів один із авторів дослідження Стів Оскавич, доктор наук з відділу зоології безхребетних Національного музею природної історії Смітсонівського інституту.
A rare deep-sea goblin shark has been observed alive in its natural habitat for the first time, рахуючи до нового дослідження
Until now, living goblin sharks had тільки been documented after being caught on fishing lines і brought to the surface
pic.twitter.com/mYiDCqkVtE— Nature is Amazing ☘️ (@AMAZlNGNATURE) June 13, 2026
Вдруге камера з наживкою, встановлена у співпраці з Університетом Західної Австралії, зафіксувала глибоководну акулу на схилі западини Тонга, приблизно за 1 250 миль (2 000 км) на південний захід від острова Джарвіс, у 2024 році.
Вчені тепер сподіваються ще не раз зняти акулу — це необхідно для подальшого вивчення переваг серед існування та оцінки її природоохоронного статусу.
Своє прізвисько «акули-гобліни» отримали через зовнішній вигляд — унікальні щелепи та великий рострум, який є, по суті, носом акули.
Як розповів ABC News інший автор роботи Аарон Джуда, аспірант Гавайського університету в Маноа, рострум покритий так званими ампулами Лоренціні — спеціалізованими органами почуттів, заповненими гелем, який проводить електрику та дозволяє хижакам шукати у темряві кальмарів, риб та ракоподібних.
«Я був у шоці, тому що цей вид зазвичай не зустрічається в центральній частині Тихого океану, а це означає, що ареал проживання тварин значно розширився», — додав Джуда.
Раніше RTVI.US повідомляв про першу відеофіксацію в Середземному морі дорослої білої акули під водою в її природному середовищі проживання та виявлення біля північно-східного узбережжя США рідкісних темних акул, які вважалися майже вимерлим виглядом.
