Астрономи з Великобританії виявили за межами Сонячної системи кілька гігантських планет розміром з Юпітер. Вони обертаються навколо зірки TOI-791, а називаються TOI-791 b та TOI-791 c. Незважаючи на величину, небесні тіла мають максимально низьку щільність із усіх виявлених, зазначається в дослідженні, опублікованому в Monthly Notices of the Royal Astronomical Society.
Вчені використали метод варіації часу транзиту (Transit Timing Variation, TTV), через який аналізуються зміни часу проходження планети перед диском зірки. З його допомогою дослідникам вдалося вирахувати масу небесних тіл. TOI-791 b майже такого ж розміру, як Юпітер, але його вага складає всього 3% від маси планети, а більша за TOI-791 — лише 5,9 %.
«Щільність надзвичайно мала і порівнянна із щільністю газових гігантів із системи Kepler-51. Отримані в цій роботі обмеження за масою та верхні межі маси є достовірними для наявного набору даних», — наголошується у результатах дослідження.
Суперпаффами (super-puff дослівно можна перекласти як «надпухлий» або «роздутий»), або нещільними газовими гігантами позначають небесні тіла з величезними розмірами та дуже розрідженою структурою. Вимірювання зірки TOI-791 проводилися за допомогою супутника NASA для дослідження транзитних екзопланет в ході місії (Transiting Exoplanet Survey Satellite, TESS).
За інформацією американського космічного агентства, небесні тіла знаходяться приблизно в 1113 світлових роках від Землі, а їх щільність “порівняна з цукровою ватою”. На даний момент науці відомо лише кілька таких планет, і ще рідше можна зустріти два подібні космічні об'єкти, що знаходяться в рамках однієї зіркової системи, зазначає провідний автор дослідження Джордж Дансфілд з факультету фізики Оксфордського університету.
Низька щільність робить такі космічні об'єкти цікавими вивчення формування та еволюції планетних систем загалом, доповнює учений. Такої позиції дотримується і Джон Дженкінс, науковий керівник Центру обробки наукових даних у Дослідницькому центрі Еймса в Кремнієвій долині Каліфорнії.
«Головна причина, через яку ці планети такі цікаві для вивчення, полягає в тому, що ми взагалі не очікували їх виявити. Вони є загадкою, яку нам належить розгадати, щоб зрозуміти, як формуються планети-гіганти, такі як Юпітер і суперпафи», — підкреслює Дженкінс.
Дослідники відзначають, що теоретичні моделі, що описують формування та подальшу міграцію небесних тіл, передбачають різні результати щодо маси планет та їхнього ексцентриситету, тобто, показника того, наскільки їхня орбіта схожа на ідеальне коло або витягнутий овал. Все це дає змогу вивчати походження космічних об'єктів.
Поява таких небесних тіл у космосі є «щодо рідкісного результату процесу формування планет», наголошують вчені. Ключові питання про природу та створення цієї підгрупи суперпаффів залишаються без відповіді, у зв'язку з чим необхідні подальші дослідження.
