Група вчених із США, Канади та Великобританії вперше змогла встановити, яким чином екзопланета WD 1856 b, виявлена у 2020 році, пережила згасання зірки, навколо якої зверталася. Проривне дослідження, опубліковане в журналі Nature, ґрунтувалося на спостереженнях за допомогою телескопа Джеймс Вебб і, як сподіваються астрономи, дозволить прогнозувати еволюцію Сонячної системи.
WD 1856 b є газовим гігантом, тобто великим небесним тілом, яке складається переважно з водню та гелію, а також інших газів. Екзопланета значно перевищує Землю за розмірами та масою.
На момент спостереження WD 1856 b зверталася навколо білого карлика – тьмяного ядра зірки, що остигає, на відстані в 50 разів меншому, ніж дистанція від Землі до Сонця. У період остигання ядра та скидання зовнішніх шарів зірки зазвичай проходять стадію червоного гіганта і починають притягувати найближчі планети заради продовження свого життєвого циклу.
Як зазначає Newsweek, в астрономії існує консенсус про те, що Сонце спіткає та сама доля в найближчі кілька мільярдів років, а роль «палива» перед його загасанням виконають як мінімум Меркурій та Венера.
Не дати WD 1856 b наблизитися до своєї зірки в цей небезпечний період допоміг гравітаційний вплив сусідніх червоних карликів, інших зірок, зазначив головний автор публікації Райан Макдональд із Сент-Ендрюського університету в Шотландії.
“Наше дослідження показало, що ця міграція всередину відбулася через мільярди років після смерті зірки”, – цитує Макдональда Newsweek.
Крім того, дослідники з'ясували, що планета зберегла атмосферу з метаном у складі. Це відкриття стало першим випадком, коли астрономам вдалося так охарактеризувати планету, що проходить орбітою навколо мертвої зірки, і отримати безпрецедентне уявлення про її хімічний склад і стан.
Подібне демонструє, що навіть планети навколо зіркових залишків можуть зберігати вимірну атмосферу, а це відкриває нові можливості для вивчення еволюції та потенційної життєздатності планетних систем, заявив співавтор дослідження Крістофер О'Коннор із Центру міждисциплінарних досліджень та досліджень у галузі астрофізики Північно-Західного університету США.
«Приблизно за п'ять мільярдів років наше Сонце згасне, і ми точно не знаємо, що в цей час станеться з планетами. Той факт, що планети можуть дожити до цієї останньої стадії життєвого циклу зірки, дійсно розширює спектр можливостей того, де і коли у Всесвіті можуть існувати планети», — зазначає О'Коннор.
Аналогічний рух планет може відбутися і в Сонячній системі, додає вчений. Після згасання і смерті Сонця вцілілі планети спочатку відійдуть далі, оскільки білий карлик, що залишився, матиме меншу масу. Дослідження доводить, що смерть зірки – це не кінець для планет у їхній системі, упевнені його автори.
