Вчені з Інституту космічних досліджень Німецького аерокосмічного центру дійшли висновку, що Меркурій з моменту формування понад 4 млрд. років тому стиснувся сильніше, ніж показували колишні розрахунки. Замість передбачуваних 8,3 км радіус планети зменшився приблизно на 11,6 км, випливає з результатів дослідження, опублікованого в журналі Geophysical Research Letters.
За даними NASA, Меркурій – найменша і найближча до Сонця планета Сонячної системи, яка здійснює оберт навколо зірки за 88 днів, що швидше за інші планети. Меркурій не має супутників і кілець, але є слабке магнітне поле і металеве ядро, що займає 85% радіусу планети.
Температура на поверхні Меркурія може бути як екстремально високою, так і екстремально низькою. Через близькість планети до Сонця денна температура може досягати 800 °F (430 °C). Без атмосфери, яка б утримувала тепло вночі, температура може опускатися до -290 °F (-180 °C)», — уточнює NASA.
Дослідники ставили собі завдання точніше оцінити, наскільки зменшився радіус Меркурія через охолодження його надр. Раніше про це судили за характерними структурами на поверхні — уступами та складками, які з'являються, коли кора планети «морщиться» при стисканні. Однак розподіл цих структур виглядав нерівномірним, і вчені припустили, що частина слідів просто не видно.
Щоб перевірити гіпотезу, вони збудували глобальну карту шорсткості поверхні Меркурія: вона відображає, наскільки «свіжим» і нерівним виглядає рельєф, наприклад, через викиди породи навколо молодих кратерів. Потім вони зіставили цю карту з каталогом відомих структур укорочення та виявили чітку закономірність — у найшорсткіших районах таких структур було помітно менше.
Як зазначається в публікації, це змінює уявлення про теплову еволюцію Меркурія: він остигав інтенсивніше, а його внутрішня будова, ймовірно, відрізняється від колишніх моделей — зокрема, може йтися про інший розмір і склад ядра. Результати дослідження можуть застосовуватись і при вивченні інших небесних тіл у Сонячній системі.
«Вивчення нерівностей поверхні поряд із тектонічними формами рельєфу може також уточнити наше уявлення про термодинамічну еволюцію Місяця. Марсу також може бути притаманний цей ефект нерівностей», — наголошується у дослідженні.
На прикладі Меркурія можна дізнатися про формування та еволюцію великих кам'янистих тіл, таких як Земля, додав у коментарі CNN Ханнес Бернхардт, молодший науковий співробітник кафедри геологічних, екологічних та планетарних наук Мерілендського університету в Коледж-Парку.
Донедавна дві місії вирушали до найближчої до Сонця планети для її вивчення: Mariner 10 у 1974 році та MESSENGER у 2004 році. Перша здійснила обліт планети, під час якого було виявлено «зморшки» на поверхні, а друга надала більш повне зображення небесного тіла, уточнив Бернхардт, який також вивчав процес стиснення Меркурія, але не брав участі у новому дослідженні.
Для Землі стиск за принципом Меркурія в принципі нехарактерний, хоча деякі дослідження показували, що її радіус також зменшився на 8-16 км за останні 3 млрд років. NASA підкреслювало у 2011 році з посиланням на вчених, що сучасна зміна радіусу Землі не перевищує 0,1 мм на рік.
Відмінність Меркурія в тому, що це одноплитна планета, а у Землі літосфера розбита на тектонічні плити, що рухаються. Тому при охолодженні Меркурія зовнішня оболонка стискається цілком, утворюючи уступи і складки, а на Землі деформації розподіляються між плитами, що рухаються, і субдукцією.
Дослідження Меркурія найближчим часом продовжуватиме спільна європейсько-японська місія BepiColombo. Основний апарат нещодавно розпочав фазу прибуття до планети після майже восьмирічної подорожі. До кінця року на орбіту Меркурія мають бути виведені дві дослідницькі станції.
