За час свого існування Сонячна система неодноразово проходила поблизу інших зірок, проте лише одне або два такі зближення, ймовірно, призвели до захоплення нею об'єктів з чужих планетних систем. Міжнародна група вчених змоделювала цей процес і дійшла висновку, що Сонячна система могла отримати кілька десятків тисяч міжзоряних об'єктів, причому більшість із них опинилися на орбітах у зовнішній частині хмари Оорта — гіпотетичного сферичного скупчення крижаних тіл. Результати дослідження опубліковані у журналі Astronomy & Astrophysics.
За допомогою методу Монте-Карло вчені показали, що за 4600000000 років існування у Сонця відбулося лише кілька зближень з іншими системами, які були здатні привести до захоплення міжзоряних об'єктів. Медіанна кількість таких подій склала 1, а середня – 1,7. Саме ці зближення могли забезпечити значну частку захоплених міжзоряних об'єктів, які нині перебувають у Сонячній системі.
Таке захоплення міжзоряних об'єктів під час близьких прольотів зірок визначається одним ключовим параметром – імпульсом, що створюється таким зближенням, зазначають дослідники. Захоплення найбільш ймовірне, коли цей імпульс можна порівняти зі швидкістю втікання на найбільш віддаленій стійкій орбіті навколо зірки. Для Сонця він становить близько 0,1 км/с. Якщо об'єкт, що пролітає, рухається значно швидше, Сонце не зможе його утримати.
Оцінюється, що Сонце «захопило» кілька десятків тисяч міжзоряних об'єктів розміром із Оумуамуа — перший зафіксований у 2017 році міжзоряний об'єкт, який пролетів через Сонячну систему. Після нього спостерігалися комета Борисова у 2019 році та 3I/ATLAS — у 2025-му.
Такі поки що не вивчені об'єкти могли опинитися в хмарі Оорта, вважають вчені. При цьому їхня частка в загальній популяції об'єктів хмари вкрай мала — близько 10⁻⁸.
Подібні розріджені хмари з міжзоряними об'єктами мають бути і в інших системах, вважають автори дослідження.
«Захоплення міжзоряних об'єктів при близьких прольотах зірок — універсальний механізм, який має діяти у всіх зіркових системах незалежно від наявності планет. Висновки дослідження можна поширити і на інші зірки: у зірок сонячної маси на околицях Сонця має знаходитися приблизно така сама кількість міжзоряних об'єктів, захоплених так само, як і в Сонячній системі», — йдеться у дослідженні.
Хмара Оорта складається з крижаних тіл і тягнеться на відстань приблизно до трьох світлових років від Сонця. Тому сьогодні відправити туди космічний апарат та спробувати безпосередньо виявити міжзоряні об'єкти практично неможливо.
