DHS опублікував дані про те, які групи іммігрантів найчастіше у XXI столітті переходили на статус постійного мешканця прямо усередині США. Цей процес називається adjustment of status — по суті «перемикання статусу», коли людина вже в країні, але легалізується через різні юридичні механізми. І результати вийшли несподіваними навіть тим, хто давно стежить за міграційною темою.
На першому місці опинилися вихідці з Куби. Близько 87% кубинців, які отримали грін-карту через adjustment of status, спочатку перебували у США без постійного легального статусу. Кубинці історично користувалися щодо сприятливим ставленням міграційної системи США, і це дуже впливало статистику.
Крім Куби, до списку країн із найвищими показниками adjustment of status увійшли:
- Венесуела – 86%;
- Бразилія – 80%;
- Сальвадор – 71%;
- Колумбія – 69%;
Загальна логіка у всіх цих країн одна: значна кількість людей спочатку опиняються у США без постійного статусу чи з тимчасовими документами, а потім шукають способів залишитись легально. І важливо розуміти, що йдеться не про «випадкові порушники», а масштабні міграційні потоки, де люди роками живуть, працюють, навчаються і намагаються вбудуватися в систему.
Якщо дивитися глибше, кожна країна має свої причини. Для Латинської Америки це економічна нестабільність, політичні кризи і близькість до США, що робить міграцію фізично більш реальною. Для Китаю — частіше освітні та робочі візи, які потім переростають у довгострокове перебування. Для Мексики та країн Центральної Америки – історично найбільший міграційний коридор у США. І майже всюди працює одна схема: людина спочатку потрапляє до країни тимчасово, а потім намагається «закріпитися» будь-якими законними способами.
Цікаво, що вихідці з країн колишнього СРСР у цій статистиці окремо не виділяються і не входять до лідируючих позицій. Це може означати дві речі: або менший загальний потік нелегального перебування, порівняно з іншими регіонами, або менш виражені механізми adjustment of status у цій групі. При цьому експерти зазначають, що останніми роками — приблизно з 2021 по 2026 — громадяни Росії та Білорусі почали частіше подавати на політичний притулок, ніж у попередні десятиліття. Тобто картина поступово змінюється, але поки що без різких стрибків в офіційній статистиці.
