Десятки озер у штаті Нью-Гемпшир вже заражені інвазивними водними рослинами, а фахівці все частіше визнають: якщо чужорідний вид встиг закріпитися у водоймі, знищити його практично неможливо. Як пише New Hampshire Bulletin, боротьба із загарбниками вимагає сотень годин роботи волонтерів та десятків тисяч доларів, проте найчастіше дозволяє лише уповільнити поширення рослин. Екологи попереджають, що проблема давно вийшла за межі одного штату і стає частиною ширшої екологічної кризи у США.
Щоліта на озері Санкук у Нью-Гемпширі волонтери виходять на воду практично щодня. Одні обстежують акваторію на човнах, інші шукають нові осередки зараження із каяків та сапбордів, а водолази вручну видаляють небезпечні рослини із дна.
Головний противник — variable milfoil, один із найагресивніших інвазивних видів, що поширилися в американських водоймах.
«Ми не робимо успіхів. Ми просто тримаємо його під контролем», — визнала у розмові з виданням волонтер Лі Петрук, яка бере участь у боротьбі за збереження озера вже багато років.
За даними Департаменту екологічних служб Нью-Гемпшира, інвазивні водні рослини офіційно виявлені приблизно у 100 озерах та водоймах штату. Проте фахівці природоохоронної організації NH LAKES вважають, що реальна кількість заражених водойм може бути значно вищою.
Проблема полягає у біології самих рослин. Багато хто з них здатний відновлюватися навіть із невеликого фрагмента стебла. Іноді досить крихітного шматочка рослини, який потрапляє на човен, причіп або рибальське спорядження, щоб перенести його в іншу водойму.
Додаткову перевагу інвазивним видам надають кліматичні зміни. Тепліші води та зростання концентрації поживних речовин створюють умови, у яких чужорідні рослини починають витісняти місцеві види.
“Якщо залишити їх без контролю, вони стануть домінуючими”, – попередив керівник управління водних ресурсів Нью-Гемпшира Девід Нілс.
За словами фахівців, наслідки торкаються не лише екології. Зарості, що розрослися, погіршують якість води, витісняють місцеві рослини і тварин, а також роблять багато озер незручними для плавання, риболовлі та відпочинку.
“Коли озера заповнені інвазивними рослинами, рекреація стає неможливою”, – зазначила виконавчий директор Асоціації захисту озера Санапі Елізабет Харпер.
Для багатьох американських регіонів це і прямі економічні втрати. Озера залишаються важливим елементом туристичної індустрії та впливають на вартість нерухомості навколо водойм.
Боротьба коштує дорого. Видалення рослин водолазами може коштувати сотні доларів за один виїзд, а використання гербіцидів або спеціальних підводних систем всмоктування коштує вже десятки тисяч доларів за обробку. Тільки на початку червня влада Нью-Гемпшира схвалила гранти майже на $235 тис. для місцевих організацій, які займаються стримуванням поширення інвазивних видів.
При цьому навіть масштабні витрати не гарантують успіху. Екологи підкреслюють, що єдиний реальний шанс повністю позбутися інвазивної рослини з'являється тоді, коли її виявляють на ранній стадії.
Так сталося на озері Санапі, де 2024 року інспектор помітив лише одне стебло небезпечної рослини, що зачепилося за човен. Після цього було організовано масштабну операцію з обстеження озера та видалення всіх виявлених рослин. Через рік нові перевірки не виявили слідів зараження.
Однак такі історії залишаються скоріше винятком. На сусідньому ставку Баптист проблему помітили лише на кілька років пізніше, але цього виявилося достатньо, щоб знищення рослини стало практично неможливим.
За словами експертів, саме тому багато американських озер сьогодні знаходяться в режимі нескінченної оборони. Коли інвазивний вид вже закріпився в екосистемі, завдання змінюється: йдеться не про перемогу, а про постійне та дороге стримування.
«Питання не в тому, чи можливе викорінення. Питання, скільки грошей ви готові на це витратити», — констатувала директор програм NH LAKES Бреа Арвідсон.
