У США вирішили ще сильніше закрутити гайки у візовій політиці. Адміністрація Дональда Трампа оголосила про розширення обмежень для країн Західної півкулі. І тепер під заборону на в'їзд можуть потрапити не лише окремі особи, а й їхні родини.
Йдеться про людей, яких американська влада вважає пов'язаними з діяльністю на користь так званих «ворожих держав». Причому це формулювання досить широке, що відразу викликало бурхливі обговорення.
Як пояснили у Державному департаменті США, нові заходи (як завжди) спрямовані на захист національної безпеки. В офіційних заявах наголошується, що Вашингтон не має наміру допускати ситуацію, коли іноземні сили отримують контроль над важливими ресурсами або впливають на стабільність регіону.
Простіше кажучи, якщо людина, перебуваючи в країнах Західної півкулі, допомагає іноземним державам просувати свої інтереси на шкоду США, їй можуть закрити в'їзд. Причому не тільки про пряму роботу на такі структури, а й про більш тонкі речі.
Наприклад, під обмеження можуть потрапити ті, хто бере участь у угодах, пов'язаних із стратегічними активами – ресурсами, інфраструктурою чи важливими об'єктами. Також до списку ризиків входять спроби впливати на політичні процеси, дестабілізувати ситуацію або підривати економічні інтереси США.
Окремий пункт – так звані операції впливу. Це може містити інформаційні кампанії, тиск на громадську думку або інші способи впливу на суверенітет країн регіону. Проте межі таких понять досить розмиті, отже, трактувати їх можна по-різному.
За даними відомства, обмеження вже застосували до 26 людей із різних країн Західної півкулі. Список може розширюватися у міру виявлення нових випадків.
Але, як завжди буває з подібними ініціативами, реакція виявилася неоднозначною. Представники правозахисних організацій одразу висловили стурбованість. Наприклад, глава Democracy Forward Скай Перрімен заявила, що такі заходи можуть призвести до небезпечної практики, коли людей обмежують за досить розпливчастими критеріями.
Критики вказують на головний ризик: не зовсім зрозуміло, де проходить кордон між реальною загрозою та суб'єктивною оцінкою. Якщо критерії залишаються розмитими, виникає питання — як саме приймаються рішення і чи є у людей можливість оскаржити їх.
Але, на думку прихильників ініціативи, держави мають захищати свої інтереси, особливо коли йдеться про безпеку та стратегічні ресурси.
