Життя в Нью-Йорку з доходом менше $50 000 – це справжній фінансовий екстрим-челендж. Тут оренда здатна «з'їсти» половину зарплати, а звичайний вечір із друзями легко перетворюється на витрату, порівнянну з комуналкою. Але, як не дивно, тисячі молодих людей примудряються не лише виживати, а й будувати своє життя у цьому шаленому мегаполісі.
І для цього потрібні лише дисципліна, винахідливість і іноді любов до локшини за три долари.
Життя на $32 000: три роботи та суп з капусти
25-річна Ніку Радан живе в районі Ріджвуд та заробляє близько $32 000 на рік. Звучить як фінансовий квест на виживання і так воно і є. Дівчина ділить квартиру одразу з чотирма сусідами, платить трохи більше тисячі доларів за оренду та ще близько сотні за комуналку.
Щоб триматися на плаву, вона працює відразу на кількох роботах: у керамічній студії, у дитячому садку та паралельно бере фріланс-замовлення. Плюс намагається розвивати власний міні-бізнес – продає кераміку приблизно $45 за виріб.
Її харчування – це майже окрема філософія мінімалізму: рис, тофу, суп із капусти. Іноді – дешевий рамен або їжа “по знайомству” від друзів-кухарів. При цьому вона принципово не економить на якості продуктів — такий внутрішній баланс між виживанням і здоровим глуздом.
Головна подушка безпеки – накопичення. Без них, за її словами, закріпитись у місті було б неможливо. Щоправда, за перший рік життя в Нью-Йорку вона з'їла близько $10 000 своїх заощаджень.
«Єдина причина, через яку я взагалі змогла тут жити, — це те, що я мав багато накопичених грошей. Я ненавиджу витрачати заощадження, але останнім часом мені доводиться це часто робити», — каже Ніку.
Життя на $30 000: бюджет як релігія
Бріанна Елліотт із Іст-Віллідж заробляє ще менше — близько $30 000 на рік. У цьому її оренда становить цілих $2000 на місяць.
Вона також працює на кількох роботах: вдень — учитель фізкультури, увечері — підробіток у спортзалі плюс створення контенту. У сумі виходить близько $1600 на місяць.
Її головний інструмент виживання – суворий контроль витрат. Вона записує буквально кожну витрату на телефон. Продукти купує за розкладом — приблизно $50 разів на два тижні.
«Я експерт у дешевих покупках продуктів», – каже вона.
Розваги лише бюджетні. Замість дорогих барів – безкоштовні пробіжки, прогулянки парками, музеї та міські заходи.
«Багато хто здивувався б, дізнавшись, скільки меблів і речей можна знайти безкоштовно, якщо дивитися на всі боки. Життя в Нью-Йорку на менш ніж $50 000 працює, якщо йти тижнями. Якщо перестати думати про великий масштаб і зосередитися щотижня, стає легше», — поділилася дівчина.
Життя на $40 000: ходити пішки і думати головою
Паркер Франклін переїхав до Нью-Йорка як стажер, а пізніше залишився працювати з доходом близько $40 000. Він вибрав максимально дешеве житло в Бушвіку — кімнату за $1250, знайдену через соцмережі.
Його стратегія проста і майже геніальна: менше витрачати більше ходити. Він багато гуляв містом, шукав недорогу їжу, готував удома і не гнався за «інстаграмним життям». Такий спосіб життя допоміг йому зрозуміти важливу річ: половина витрат — просто шум. Не необхідність, а звичка чи бажання «бути як усі».
Пізніше він знайшов високооплачувану роботу і переїхав на Манхеттен. Але звичка рахувати гроші залишилася з ним — і, зважаючи на все, саме вона допомогла йому вибратися на новий рівень.
«Найважливіше — зрозуміти, що справді покращує якість життя, а що створює зайвий шум та складнощі», — наголосив Франклін.
Що радять експерти: без бюджету — як із зав'язаними очима
Фінансові консультанти кажуть, що головна помилка – жити без плану. Якщо не брати до уваги гроші, Нью-Йорк «з'їсть» будь-який дохід, навіть цілком пристойний. Ідеальна схема – тримати базові витрати (житло, комуналка, зв'язок) у межах 30% доходу. Насправді це звучить як фантастика, але цього хоча б варто прагнути.
Також важливо не впадати в крайнощі: не намагатися закрити всі борги одразу і не жити на широку ногу в кредит.
Є й більш життєві лайфхаки:
- готувати вдома та ділити їжу з друзями;
- влаштовувати спільні вечері замість походів до ресторанів;
- користуватися акціями та «щасливим годинником»;
- шукати підробітки (наприклад, вигул собак – класика жанру);
- навчитися отримувати задоволення від найпростіших речей.
Як показує досвід Франкліна, Ніку та Бріанни, це складно, але можливо.
