Останніми роками США людей, які виконують рішення про депортацію, карають фінансово. Своєвільні мігранти втрачають реальні гроші на рахунках, зарплатах і навіть податкових поверненнях.
Держоргани подають позови проти конкретних людей, які мають залишити країну, але з якихось причин цього не роблять. У деяких випадках суди виносять заочні рішення – це відбувається тоді, коли відповідач просто не відповідає на позов та не з'являється у процесі. Справу розглядають без нього, і рішення приймається за його відсутності.
Близько двадцяти подібних позовів у подібних справах взагалі було припинено. Чому саме ці справи закрили, а інші продовжують рухатися далі, юристи поки що пояснити не можуть. За словами фахівців з імміграційного права, немає прозорої та зрозумілої логіки, за якою держава обирає, проти кого саме подавати такі позови. Це створює відчуття хаотичності та непередбачуваності системи.
Після ухвалення рішень держава може переходити до стягнення штрафів. Причому робиться це не лише через суд чи прямі повідомлення.
Борги можуть передаватися колекторським агентствам. А це вже зовсім інший рівень тиску: постійні вимоги сплатити заборгованість, сповіщення, а іноді й утримання коштів. У деяких випадках частина заробітної плати просто списується автоматично. Тобто людина отримує зарплату вже «меншу на певну суму, яка йде на погашення боргу.
Ще один важливий момент – податкові повернення. Ймовірно, у майбутньому все більше людей зіткнеться з тим, що їхнє повернення податків просто не прийде на рахунок, бо він автоматично спрямовується на покриття штрафів чи заборгованостей. Для багатьох це стає несподіванкою, бо навіть не завжди знають, що проти них вже є фінансові претензії.
Багато мігрантів просто не знають, що на них взагалі накладено штрафи або відкрито подібні справи. Оповіщення можуть губитися, приходити на старі адреси або незрозумілі для одержувача. У результаті людина дізнається про проблему вже тоді, коли гроші починають зникати з її рахунку або коли надходить повідомлення від колекторів.
Особливо гостро ця ситуація б'є по людях із низьким доходом. Один із представників юридичної коаліції, яка заперечує подібні практики, зазначив, що у багатьох таких людей просто немає фінансової подушки. Для них навіть невелике податкове повернення — це не приємний бонус, а важлива частина річного бюджету: гроші на оренду, їжу, рахунки чи дитячі потреби.
І коли ці кошти раптово забирають через механізм вирахування боргів, удар виходить відчутним. По суті людина розраховувала на ці гроші як на опору, а в результаті залишається ні з чим.
Усе це формує досить складну та спірну картину. З одного боку, держава намагається посилювати контроль за виконанням рішень щодо депортації та пов'язаних із цим зобов'язань. З іншого — відсутність прозорості, нерозуміння критеріїв та слабка поінформованість людей створюють ситуацію, де багато хто опиняється в боргах, навіть не усвідомлюючи, як і коли вони виникли.
Є ймовірність, що кількість подібних випадків лише зростатиме.
