В імміграційних судах США з'явилася нова практика, яка вже викликала серйозне занепокоєння у правозахисників та адвокатів. Мега-слухання — це коли на одне судове засідання запрошують одразу десятки іммігрантів.
Одним із перших міст, де почали використовувати такий формат, став Сакраменто у Каліфорнії. Нещодавно у федеральній будівлі імені Джона Мосса відбулося засідання, на яке одночасно викликали 45 осіб. Через годину до тієї ж зали мали прийти ще 45 учасників. Таким чином, одного ранку через одну судову залу проходило майже сто осіб. Для порівняння, раніше такі засідання виглядали зовсім інакше.
Зазвичай у розкладі було від 15 до 25 справ. Тепер навантаження зросло у кілька разів. За словами представників організацій, які допомагають мігрантам, кількість учасників на одному засіданні фактично потроїлася. Грег Чен з Американської асоціації імміграційних адвокатів зазначає, що багато залів спочатку розраховані приблизно на два десятки справ. Однак зараз у деяких випадках там одночасно розглядають до сотні людей, і це не комфортно як самим мігрантам, так і їхнім юристам, і, напевно, навіть самим суддям.
Перші наслідки нової системи вже помітні. На одне із ранкових засідань не прийшли 15 осіб. Ще 20 були відсутні на наступному слуханні. Правозахисники побоюються, що більшість із них можуть отримати рішення про депортацію без своєї участі. Американське законодавство дозволяє суддям виносити такі рішення, якщо людина не з'явилася до суду, а суд вважає, що повідомлення було надіслано належним чином.
Проте постає питання: чи всі відсутні дійсно отримали інформацію про дату засідання.
Представники організацій із захисту прав іммігрантів визнають, що поки що ніхто не знає точних причин неявки людей. Хтось міг злякатися і свідомо не прийти, а хтось, можливо, взагалі не отримав повідомлення чи не встиг розібратися у складній системі імміграційного судочинства.
Ще одна проблема пов'язана із термінами розгляду справ. Раніше між першим та наступним засіданням міг пройти рік чи навіть два. За цей час людина встигала знайти адвоката, зібрати необхідні документи, підготувати докази та розібратися у своїй ситуації. Наразі ситуація змінилася. У багатьох випадках нові засідання призначаються вже за два-три місяці. Для мігрантів це потреба діяти значно швидше. Особливо складно доводиться тим, хто не може дозволити собі дорогих юристів.
Імміграційні адвокати, які працюють за доступними розцінками, раніше були перевантажені клієнтами. Тепер кількість звернень різко збільшилася через зростання числа слухань.
Одним із учасників такого процесу став мексиканець Хосе. Він самостійно репрезентує свої інтереси, а також інтереси двох дочок. Сім'я приїхала до США у 2024 році після того, як чоловік зазнав нападу на батьківщині на очах у дітей. Нині вони живуть у Сакраменто. Дівчата лише почали вивчати англійську мову і намагаються звикнути до нового життя. Проте замість тривалої підготовки до судового процесу сім'я зіткнулася з необхідністю з'явитися на наступне засідання вже за кілька місяців.
«Я знаю людину, якій сказали повернутися за два роки, — додав він. — А мене просять повернутися за два місяці».
Наразі чоловік намагається терміново знайти адвоката до наступного засідання, призначеного на серпень.
Правозахисники попереджають, що скорочення термінів може призвести до зростання кількості депортацій, винесених заочно. Коли людині дають лише кілька місяців на підготовку, шанси знайти юридичну допомогу, зібрати документи та розібратися у складних процедурах помітно зменшуються.
У Виконавчому офісі з імміграційних справ США заявляють, що графіки судових засідань продовжують коригуватись для більш швидкого розгляду справ. Відомство наголошує, що суди зобов'язані діяти в рамках закону та мають право приймати рішення про депортацію за відсутності відповідача, якщо виконані всі юридичні вимоги.
Проте правозахисні організації побоюються, що прискорення процесів може негативно позначитися на людях, які й так перебувають у складній життєвій ситуації. Багато мігрантів погано орієнтуються в американській правовій системі, не володіють англійською мовою і не мають коштів на кваліфіковану юридичну допомогу.
Сам Хосе зізнається, що намагається зберігати надію та готуватися до майбутнього засідання. Проте майбутнє його сім'ї залишається невизначеним. Якщо прохання про надання притулку відхилять, чоловік не знає, що робити далі. За його словами, ховатися безглуздо, оскільки влада має всю необхідну інформацію про сім'ю. Зараз для них головне — спробувати скористатися часом і підготуватися до суду настільки добре, наскільки це можливо.
“Все, що ми можемо робити, це плакати”, – сказав він іспанською. «У них є наша адреса. Вони мають все. Ми не можемо сховатися».
